Герб ГнідинаГазета Срібна підкова
 ГоловнаСело ГнідинІсторичний календарВітанняАрхівРедакціяФорум
Ювілеї
Кобзар у моїй родині
196 років тому, в березні, народився геніальний син України Тарас Григорович Шевченко. Через 47 років, також у березні, він і помер. Майже півтора століття в Україні існує традиція відзначати Шевченківські дні.
Не стоять осторонь вшанування Великого Кобзаря і учні нашого класу. Щороку ми проводимо різні заходи, присвячені цій події, для того щоб збагатити учнів новими знаннями з життя Тараса Шевченка, щоб сіяти в їхніх душах золоті зерна його мудрості.
Цього року четвертокласники написали невеличкі замальовки на тему «Кобзар» у моїй родині». У своїй класній кімнаті вони влаштували виставку «Кобзарів» різних років видання, які зберігаються у їхніх родинах. Адже ми з дітьми вважаємо, що поряд з «Біблією», настільною книгою кожного українця має бути ще й «Кобзар».
 Дуже приємно, що ідею створення виставки підтримали і батьки учнів. Мама Анни Крикун, Оксана Сергіївна, художньо оформила назву виставки та презентувала вишитого рушника. Сама ж Аня принесла два «Кобзарі». Один власний, а другий – свого дідуся Сергія. Отой дідусів «Кобзарик» виявився дуже цікавим. По-перше, ця книжечка зовсім невеличкого формату, тобто майже кишенькова, по-друге, вірші в ній оформлені не друкованим шрифтом, а рукописним. Тобто, діти мали можливість побачити почерк самого невмирущого Тараса!
Кілька «Кобзарів» виявились абсолютно однаковими: одного оформлення, одного року видання. Це пояснюється тим, що свого часу ці книги батьки учнів отримали в школі як нагороду за активну участь у позакласній роботі, а саме в Малій академії народних мистецтв. Так, мами Дмитра Гончара, Анни Довгай, Ігоря Півторацького та Яни Тіпи отримали їх як учасниці хору «Родина». А батьки Вікторії Шевченко та Ігоря Півторацького були відзначені за успіхи в освоєнні секретів глиняної кераміки. Тато ж Романа Лазаренка в шкільні роки був завзятим сопілкарем, за що й отримав свого «Кобзаря». Декому з нинішніх четвертокласників «Кобзарі» батьки купили вже тоді, коли діти пішли до школи і почали вивчати творчість Тараса Шевченка. Це Аліні Безсоновій, Олександру Галатенку та Олександру Кулікову. Каріні Чайці матуся купила оригінальне видання з назвою «Кобзар-найбільший», а от Максим Іващенко отримав книгу в подарунок від маминих друзів.
Та, що це все лише я розповідаю, краще прочитайте відгуки самих учнів.
Коли моя мама вчилася в школі, то брала участь у хорі «Родина». І на святі їй вручили «Кобзар» великого поета Тараса Григоровича Шевченка. Коли я підросла, то матуся із задоволенням дає мені цю книгу. Мені дуже подобається читати її і щоразу знайомитися з новими творами.
Мій «Кобзарик» у родині дуже люблять й бережуть,
Він для мами дуже цінний, мовби скарб той золотий!
Довгай Анна, учениця 4 класу
У моїй сім'ї «Кобзар» з'явився від тата. Тато отримав його в нагороду за активну участь у гуртку «Кераміка», коли ще був школярем. Тато подарував «Кобзаря» брату, а брат передав мені. Цю книгу я читаю з великим задоволенням.
Шевченко Вікторія
Мені подарували «Кобзаря» мамині друзі. Я його ціную, і з радістю читаю деякі вірші своїй молодшій сестричці Іванці.
Іващенко Максим
Мені мого «Кобзаря» купила мама. Я його читаю з великим задоволенням. У школі я читала про Тараса Шевченка, але з «Кобзаря» я дізналася більше. Мені дуже подобається читати «Кобзар», я бережу цю безцінну книгу.
Безсонова Аліна
В кінці минулого року ми з татом переїхали до Гнідина. Ми ще остаточно не влаштувалися і не встигли перевезти всі речі, тому я беру «Кобзар» у вчительки, Ольги Гнатівни.
Нікітіна Вікторія
На превеликий жаль, у мене немає власного «Кобзаря». Отож користуюся шкільним. Татко пообіцяв купити «Кобзаря», бо мені дуже подобаються вірші Тараса Григоровича Шевченка.
Сороколат Юлія
Ще учнем мій тато, Лазаренко Юрій Анатолійович, відвідував шкільний гурток сопілкарів. Він навчився гарно грати на сопілці. Йому навіть довелося виступати у Каневі на могилі Т.Г.Шевченка в річницю його перепоховання. Фотографія цього виступу була розміщена у газеті «Зірка». А в школі його нагородили найкращою книгою – «Кобзарем». Ця книга у нас завжди на почесному місці. Коли ж я пішов до школи і навчився гарно читати, тато подарував її мені. Ось так у моєму житті з’явився «Кобзар».
Лазаренко Роман
Хочеться вірити, що ці «Кобзарі» будуть прочитані учнями від першої і до останньої сторінки. І посіють вони в дитячих душах «добре, вічне, мудре». А головне – любов до рідної мови, свого народу та до України.
Ольга Маринченко,
вчитель початкових класів
12.05.2010 р.
© 2008-2010 spidkova.com.ua Усі права застережено. Інформація є інтелектуальною власністю «Срібної підкови». Будь-яке копіювання, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук чи будь-яке інше поширення інформації «Срібної підкови», в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку редакції. Під час цитування інформації гіперпосилання на сайт spidkova.com.ua обов'язкове. Адміністрація сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту на форумах, у чатах та коментарях.