Благоустрій

Випробування снігом і дощем
 

Нинішня зима вкотре нагадала людям, що до природи з її розмаїтим арсеналом непередбачуваних явищ легковажно ставитись не можна, бо вона в будь-який момент готова піднести неприємний сюрприз. Хто міг очікувати, що 3 лютого при мінусовій температурі раптом піде льодовий дощ? Він враз перетворив сільські дороги, тротуари та стежки на ковзанки, додавши клопоту місцевим комунальникам. Їхня комбінована дорожня машина, керована спочатку Анатолієм Михайловичем Кудьком та Миколою Івановичем Галатенком, а потім Олександром Володимировичем Блудіним і Юрієм Миколайовичем Галатенком, з раннього ранку і до вечора посипала місцевий узвіз та сільські вулиці піщано-соляною сумішшю. Того дня її витратили понад 25 тонн! Чи такі заходи були ефективними (а інших ніхто й не придумав), судити сільським автомобілістам та пішоходам. Хоча один висновок зробимо й ми: арсенал снігоприбиральної техніки вкрай потрібно поповнити (звичайно, за наявності коштів) спеціальним невеличким трактором, який би міг не лише очищати тротуари від снігу, а й боротися з ожеледицею на них.
До речі, того дня рух майже на всіх дорогах району був паралізований. Прямуючи легковиком до Борисполя, один наш односелець на відтинку дороги Петропавлівське – Гора тримав швидкість не більше 30 км за годину. Тому додому змушений був повертатись через Київ.
Лише дощем та суцільним обледенінням усього і вся природа не вдовольнилась. У наступні дні льодяне творіння рук своїх вона почала регулярно посівати снігом, знижуючи при цьому ще й температуру повітря. За таких обставин у понеділок 6 лютого комунальникам було вкрай важко забезпечити «працездатність» гнідинського узвозу. Але Микола Олексійович Гриб та вже згадувані нами Анатолій Кудько і Микола Галатенко, на допомогу яким прибули місцеві трактористи Василь Антонович Безпалий та Євген Васильович Безпалий, утримали ситуацію в штатному режимі. Герб ГнідинаЩоправда, того ранку загалом спокійний перебіг подій на узвозі порушив водій маршрутного автобуса. Прямуючи о 10 год. 10 хв. до села, він не витримав належної дистанції і щоб уникнути зіткнення з позашляховиком, який готувався повернути на вулицю Соснову, спрямував автобуса в огорожу кладовища. Тепер бідоласі доведеться власним коштом ремонтувати і транспортний засіб, і міняти п’ять пошкоджених секцій паркану.
У нашій розповіді не можна не згадати про таку структуру, як ПрАТ «Комунтранс». Свого часу вона виграла тендер на обслуговування районних та обласних доріг на Бориспільщині. Отож саме «Комунтранс» повинен опікуватись нашим узвозом, вулицею Центральною і всією дорогою, що прямує до Києва. Як вони це роблять? Третього лютого, коли розпочався згадуваний нами дощ, спеціалізований автомобіль «опікунів» з’явився на гнідинському узвозі приблизно о 9 годині, тоді як місцеві комунальники працювали там з 5 год. 30 хв. А в понеділок, 6 лютого, спецтехніки «Комунтрансу» в селі взагалі ніхто не бачив. Тому й виходить, що замість обслуговування сільських доріг, місцеві комунальники змушені забезпечувати рух транспорту вулицею Центральною, узвозом і відтинком дороги до місточка. Усім відомо, яка тут інтенсивність руху вранці. Тому, в разі затримки на якихось 10-15 хвилин із прибиранням снігу та посипанням соляно-піщаною сумішшю вказаного шляху, може припинитись сполучення Вишеньок та Гнідина зі столицею і сотні працівників та студентів не потраплять ні на роботу, ні на навчання. Ось така історія з ПрАТ «Комунтранс».

Іван Верещака


17.02.2017 р.