Знай свій родовід

Зустрічі з Володимиром Яворівським
 

«Що ж ми за народ такий?», – запитує себе і нас, українців, Володимир Яворівський – відомий народний депутат України шести попередніх скликань, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, політик і публіцист, громадянин, якому гостро болить доля України та кожного українця. Без відповіді на це найважче запитання ми не означимо нашого національного обличчя, і тому залишимося нецікавими і самим собі, і світові.
Сьогодні Володимир Олександрович – гість «Срібної підкови». За згодою автора ми публікуємо, і будемо це робити й надалі, друковану версію його популярної радіопередачі «20 хвилин з Володимиром Яворівським». Отож, читайте і робіть висновки. З вами спілкується Володимир Яворівський.

Володимир ЯворівськийТема, яку я обрав для вас, вчора ще була небезпечною, мінним полем української історії. За неї полетіло безліч мислячих, патріотичних і благородних голів протягом кількох століть і поколінь. Повторюю: не лише істориків, а допитливих, україноскерованих людей.
Трагічний парадокс полягає в тому, що ми повинні були б вивчати ці сторінки, якщо не в середній школі, то, принаймні, у вишах. Зокрема я в Одеському університеті на лекціях з марксизму-ленінізму мав би про це дізнатись. Не дізнався. Та час розкрити інтригу. Покійний Іван Плющ іноді хвалився, що навчаючись у Московській політичній академії (Всесоюзна ВПШ) він від безділля перечитав усього Карла Маркса і Леніна. Я не міг йому тоді заперечити, а зараз би спростував щодо Карла Маркса дуже легко. Книгами Карла були забиті бібліотеки аж до глухоманного села, але одна-єдина його праця «Секретна дипломатія ХVІІІ століття» ніколи ні в Росії, а то більше в СРСР ніколи ніким офіційно не перекладалася і, звісно, не видавалася. Чуєте: ні-ко-ли! Хоч це − сам Карл Маркс! Є лише лондонське видання 1899 року.
Зараз з’явилася нагода ознайомитися бодай із окремими головними тезами цієї, донедавна забороненої роботи набридлого кільком поколінням гомосовєтікусів, класика марксизму-ленінізму, котрі зацікавлять більшість українців (дай, Боже, щоб хоч декого із росіян). Що ж таке писанув Карл-основоположник, котрим було задурманено одну третину людства на планеті Земля? Сьогодні його вчення спливло у ріку забуття, наче ніколи й не існувало. Вчення кануло, а ось ця, заборонена Росією понад століття, праця ввійде в свідомість і у вжиток українців назавжди.
Ось головні тези із цієї забороненої праці у моєму стислому викладі, з принагідними коментарями чи доповненнями, які підказує сьогоднішній час. Уникатиму публіцистичних емоцій, лише рафіновані факти і такі ж коментарі.
«Чудь і чудь довкола, − пише Карл Маркс, − Росія – це Московія, що виникла після розпаду Золотої Орди». Ще одна цитата зі вступу: «Колиска Московії − це криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава норманської епохи».
Головна теза праці: політика Росії продовжувала політику не Русі (її згодом, через кілька століть кон’юнктурні російські історики назвуть Київською), а Золотої орди. Московія була престолонаступницею не Русі, а Орди. Так Маркс збагнув брехню і нахабство імперських істориків і сформував із авторитетних тодішніх джерел власні погляди на російську історію.
Погляд перший: поява Русі
Русь, як державу з центром у Києві, створили племена полян. Поляни давно жили на правому березі Дніпра в середній його течії. Київську землю полян задовго до створення Київської держави називали Руссю. Полянські міста − Київ, Чернігів, Переяслав. З часом поляни об'єдналися з іншими слов’янськими племенами. Поляни, древляни, сіверяни, дреговичі, радимичі, в’ятичі, кривичі, ільменські словени. Об’єднавшись, асимілювавшись, ці вісім племінних союзів стали основою Русі. Оцю спільноту пізніше стали називати русинами. Руси або русини були основою Русі з центром у Києві. Зараз би сказали – стали центром титульної народності Русі.
Погляд другий: Русь імперська
Русь із центром у Києві була свого роду імперською державою. Був центр (м. Київ та Київщина), були колонії, що платили русинам данину. Серед тих, хто платив данину, були і литовські племена, і фіно-угорські. Наведу доречний фрагмент із літопису Нестора: «Дань Русі дають: чудь, меря, весь, мурома, черемись, мордва, пермь, печера, ямь, литва зімігола, корсь, норома, либь, що мають свої наріччя від коліна Афетового і живуть у країнах північних». Завойовані землі тривалий час теж вважалися Руссю. Але мешканці цих колоній не були етнічно руськими. Вони стали «руськими людьми» набагато пізніше (наприкінці XII ст.), русинами стали жителі Галицько-Волинського князівства, що також стало Руссю.
Наголошую і прошу принципово це запам’ятати назавжди: крім земель Київської, Чернігівської, Переяславської та Галицької, що утворювали державу Русь, іншої якоїсь Русі ніде, крім цієї, не було! Руссю дуже довгий час вважалася лише Київська земля. Потім ще додалися Чернігівська та Переяславська, що етнічно стали Руссю. А іншої не було. Не бу-ло!
Погляд третій: чудь, фіно-угорські племена
Фіно-угри, що платили данину Русі, проживали між Волгою і Окою та в Приураллі. У самій Русі ці території називали Заліссям. Це − центральна частина сучасної Росії. Залісся до Русі приєднали у Х-XI столітті. На той час Русь вже існувала два століття і сформувалася як етнос. У кінці XI століття в Заліссі з’явилися окремі князівства: Ростово-Суздальське, де було два центри: Ростов і Суздаль. У 12 столітті з'явився ще один центр: Владімір. Але ніколи не було кількох Русей, ні в літописах, ні в житті. Не було Русі Київської, Ростово-Суздальської, ні Володимиро-Суздальської, ніякої іншої. Була єдина, класична, неповторна Русь із центром у Києві. Проте Київською вона себе не називала. Пишу зараз історичний роман про княгиню Ольгу (10 століття), коли остаточно формувалася Русь. Вивчив безліч історичних джерел. Готовий твердити: тодішня новоутворювана держава називала себе просто Руссю. Це придворні історики Російської імперії 19-го століття вигадали поняття «Київська Русь», щоб була можливість доліплювати інші, фальшиві, сфабриковані Русі, що нібито існували на території Росії. І тому Московщина ніби має право називатися справжньою Руссю. Вона, а не Україна. Ще раз повторюю: справжня Русь була тільки одна. І називалася «Русь». Так стверджує Маркс. Не його бездарні учні: Ульянов, Сосо Джугашвілі, Брежнєв, а він сам, Карл Маркс, заборонений ними (йдеться про його працю «Секретна дипломатія 18-го століття»).
Погляд четвертий: формування московитського етносу
«У X столітті Ростово-Суздальська земля була здебільшого населена фінськими племенами. На цих землях і почав формуватися сучасний російський етнос. Як і будь-яка метрополія, Київ, звичайно, впливав на завойовані народи. Слов'янські переселенці до Залісся, звичайно, змішалися з фінськими племенами. Та й фіно-угри з часом обрусіли, як і інші племена. Так, вони переймали й віру православну. Але й до сьогоднішнього дня російська глибинка зберігає історію та звичаї фіно-угрів, а не слов'ян. Російський народний костюм нічого спільного зі слов'янським одягом не має. Фольклор московський нічого спільного із фольклором слов'янським не має», − стверджує Маркс. «Міста на фіно-угорських землях лише зрідка називалися руськими назвами, одначе, ріки та поселення до сьогодні зберегли фінські назви. Багато річок та приток мають фінське закінчення «ва», що означає «вода».
Погляд п'ятий: Залісся
«Залісся перебувало на задвірках Русі. Народи, що заселяли цей північний край, через важкі умови існування, дуже бідували і були напівдикими. Ліси, болота, відсутність торгових шляхів. Ось чому київські князі не мали до них реального інтересу. Просто брали з них данину. Отож, Залісся, а згодом − Московія ніколи не були руськими. Московський етнос сформувався десь в середині 12 століття. Русини, руси, як етнос із окремою державою і окремою назвою, існували з 10 століття».
Чуєте, братове українці! Це не українські буржуазні чи соціалістичні, чи вже незалежні націоналісти, не історики: Грушевський, Дорошенко, Крип'якевич, Наталя Полонська-Василенко, Наталя Яковенко, Брайчевський, Кульчицький, Плохій, Палій, Поправко, Петровський, Радченко, Семененко, Березяк, Войтович, Сушинський, Брицький, а мимовільний фундатор комуністичного режиму, ідол, якому поклонялися (змушені були поклонятися) мільйони радянського простолюду – Маркс!
Погляд шостий: хто старший?
А зараз наголошую на архіважливій тезі, котра особливо заборонялася в Росії і Союзі: Сучасні росіяни – це наймолодший східнослов’янський етнос. А я форсую цю істину ще раз, для пам'яті українців. Запам'ятовуйте Маркса: «Московіти (пізніше самозвані росіяни) − є наймолодшим у Східній Європі етносом», − стверджує він. Отож, поцупивши наше історичне, справжнє наймення, він не став від того «старшим». Він набагато молодший. І не брат, а сусід по планеті. Не старший і не брат, а крім того − поганий сусід.
Погляд Маркса сьомий: Русь і чудь
Самі фіно-угри (чудь) Руссю себе не називали. Навпаки, у своїх літописах вони завжди протиставляли себе Русі. Це очевидно зі сторінок Лаврентіївського та Іпатіївського літописів, де описані події 12-13 віків. Отож, у 12-13 століттях ні Новгород-Суздальська земля, ні Ростово-Суздальська, ні Рязань, ні Смоленщина, ні Володимирська землі не вважалися Руссю. Не були нею. Руссю були тільки землі полян, себто – метрополія на київських землях, де Київ – матір городів руських на землях полянських, які Московії ніколи не належали. Велетенська містифікація, брехня, облуда в тому, що теперішні осліплені шовінізмом росіяни офіційно вважають, що їхня перша держава появилася на 400 років раніше. Ніж вони самі. Чуєте: держава появилася на чотириста років раніше, ніж нація, що мала створити цю державу! Яка планетарна брехня, на якій побудовано їхню історію. На руїні нашої історії.
Погляд восьмий: Завоювання Русі татарами
На початку 13-го століття через міжкланові війни ослаблена Русь впала під натиском татар, що завоювали Русь, Польщу та Угорщину і Північні Балкани. Повернувшись із цього тріумфального походу, татари створили власну державу. Так народилася Золота Орда на нижній Волзі. Землі Русі не ввійшли до Золотої Орди, але стали її васалами. Тепер Русь сама змушена була платити данину. Розпад Русі ще більше віддалив Залісся від неї. Вони фактично стали чужими.
Погляд дев'ятий: Московія чи Московська держава?
Звідки взялася Московія? Фіно-угри спершу були під Руссю, потім під Татарською Ордою. Частково під впливом Русі вони обрусилися, а під впливом Орди отатарились. Причому − етнічно дуже сильно, глибоко отатарились. Отож, «вплив Русі, російські історики свідомо перебільшують. А вплив Орди свідомо применшують», − стверджує Маркс. Доходить до смішного: московіти заперечують вплив Орди на Московію! І це тоді, коли під Золотою ордою московіти та їхні землі були майже триста літ. Це, як ми з вами, українці, під Росією. Хіба не видно які ці 300 років? Тільки з розпадом Золотої Орди сформовані: Московія, Казанськоє ханство, Касимовскоє ханство, Кримське ханство, Астраханськоє ханство, Сибірськоє ханство. Москва, як невелике поселення з фінською назвою, згадується в документах, що збереглися, тільки з середини 12 століття. В 16 столітті це ім'я поширилося на всі Московські князівства. Для того часу це було природно: Рим дав назву Римській імперії. Москва – Московській. Саме тоді Московське князівство вперше появилося на міжнародній арені. І нікому в голову не заходило, що колись цей новоявлений, агресивний напівдикий «малючок» дуже швидко стане монстром, котрий навіватиме жах не тільки на сусідів.
Лише в XVІ столітті починається російська державність. Пряма цитата з Маркса: «Здивована, спантеличена Європа на початку царювання Івана ІІІ, ледь помічаючи існування Московії, затиснутої між Литвою і татарами, була приголомшена несподіваною появою велетенської держави на її південних кордонах. Отже, Москва, Московія, Московська держава. Після хана, через тривалий час появився князь, а тоді – цар. Центр перенесли до Москви. Але знать і політика залишалися цілковито татарськими». Московська політика була скопійованим продовженням політики Орди, − про що писав у своїй праці Карл Маркс. А я від себе додам: Петро, а тоді й Катерина перед цим нахабно, по-злодійському, одібравши в України державність і свободу – викрали собі нашу історію. І назву нашої країни. Глибоко засекречена група під орудою Мусіна-Пушкіна по-злодійському переписувала українську історію, конфісковуючи в монастирях, соборах, церквах старовинні літописи, історичні документи. І велика, благословенна, висококультурна, знаменита в світах Русь-Україна стала Малоросією, Російською колонією.
Московське князівство стало спадкоємцем Володимиро-Суздальського князівства, яке саме майже триста років було у повному володінні Орди, просякло ординським духом, звичаями, стилем життя і стилем ведення політики. Отож, Московія стає не лише спадкоємцем, а й копією Орди. Московія просто не могла бути спадкоємцем нашої з вами Русі. Ні етнічно, ні генетично, ні історично, ні територіально. Ну ніяк, братове українці. Ось що писав знаковий росіянин, князь, видатний лінгвіст і філософ Микола Сергійович Трубєцкой: «Московское государство возникло, благодаря татарському игу. Московские цари, не закончив «собирания своих земель», начали силой оккупировать земли западного улуса Великой монгольской монархии. Москва стала сильным государством лишь после завоевания Казани, Астрахани, Сибири. Русский царь явился наследником монгольского хана. Так называемое «свержение татарского ига» свелось к замене татарского хана православным царем и к перенесению ханской ставки в Москву».
Підбираючи під себе ординські землі, Московія так зайшла в загарбницький азарт, що почала захоплювати і землі Русі. Оце і стало головною рисою Московії – «собирание земель». Досі збирає. І наїстися не може.

06.11.2015 р.