Дата

Шевченкове слово надихає
 

Патріотична громадськість щороку урочисто відзначає всі пам’ятні дати, пов’язані з видатними подіями в житті і творчості Тараса Шевченка. Робимо це за велінням розуму і серця, бо усвідомлюємо: не народжувала ще українська земля людей видатніших і значиміших за нього! Шевченко є для нас усім: творцем нації, духовним батьком і вождем, найбільшим поетом, мислителем, взірцем синівської любові до рідного народу, до милої Вітчизни. Вселюдське визнання до нього прийшло також завдяки духовній незламності і нескореності, особистій відвазі і самопожертві, навіть, самозреченню задля визволення рідного народу, заради його щастя і добра в соборній незалежній Українській державі. За словами Івана Франка − ще одного великого українця, гідного Тарасового послідовника − Шевченко зробив для волі України більше, ніж могли б зробити десять переможних армій.
Курган «Розрита могила»Нещодавно з нагоди 172-ї річниці написання 29-річним Тарасом поезії «Розрита могила» декілька десятків людей шевченківського духу побували біля отієї давньої козацької могили-кургану, розкопки котрої стали для поета поштовхом до написання видатного твору. Уже в наш час на залишках розритої чужинцями могили представники козацтва зі всієї України насипали високий курган. Він знаходиться біля залізничної колії за 8 км від Березані в бік Яготина. Поряд з курганом встановлений спеціальний пам'ятний знак.
«Розрита могила» − вірш вищою мірою патріотичний за змістом і революційний за духом. Ніхто до Тараса Шевченка ні в українській, ні навіть у світовій літературі не висловлював у такий спосіб синівської любові до поневоленої Вітчизни. У цій поезії в довершеному вигляді втілено ті ідеї, які автор заклав у своїх попередніх творах. Тарас прекрасно усвідомлював, що цензура нізащо не допустить цього вірша до друку. І він не помилився, бо уперше «Розриту могилу» надрукували аж через шістнадцять років у Німеччині.
Композиційно твір нагадує діалог − коротке запитання автора і розгорнута відповідь України про причини своєї недолі. Починається вірш як молитва. Поет звертається до сплюндрованої, але дорогої Батьківщини найніжнішими словами, що йдуть з глибини серця: «світе тихий», «краю милий», «моя Україно», «мамо». З уявної відповіді матері-Вітчизни випливає, що причиною її нещасть стала втрата власної державності й перехід з вини Богдана Хмельницького у підлеглість Московії. Саме через це не український народ, а окупант-москаль господарює в нашій Батьківщині. Ось тому багатствами України заволоділи різноплемінні зайди, а її сини вигнані на чужину. Ворог не поводив би себе так підло й нахабно, якби йому не допомагали «матір катувати» усілякі «перевертні» й «недолюдки». Закінчує поет свій вірш сподіванням на те, що воля ще повернеться в Україну, а плач і журба зрештою минуть. Отже Тарас Шевченко навіть у найчорнішу добу чужоземного гноблення і плюндрування України окупантами вірив у її світлу долю. Свою віру він передав читачам. Поезія поширювалася в рукописній формі й відразу здобула велику популярність. Вірою поета надихаються й нинішні воїни-патріоти, що уже в наші дні у Вітчизняній війні з тією ж таки Московщиною відстоюють незалежність України.
У святкових заходах, про які йдеться, крім місцевих мешканців участь взяли гості з Києва. Столичних патріотів гідно представили активісти кількох громадських організацій: Спілки офіцерів України, Національної спілки письменників України, Товариства воєнних істориків, Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Київського міського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Чорних запорожців та інших. З нами були також вихованці військового ліцею ім. Івана Богуна.
Приємно, що все більше людей (в тому числі й осіб, наділених владою) долучаються до традиційних заходів з нагоди написання поезії, яка започаткувала новий період у творчості Шевченка і разюче вплинула на свідомість і мислення багатьох його сучасників. Цього разу, окрім березанців, до нас приєдналися представники Баришівської РДА на чолі з нещодавно призначеним на посаду її голови Миколою Стельмахом − політиком і громадським діячем.
До присутніх звернулися священик отець Олександр, громадський активіст і культуролог Андрій Шевель, заступник міського голови Березані Наталія Іващенко, голова Баришівської РДА Микола Стельмах. Учні березанських шкіл високохудожньо прочитали «Розриту могилу» та інші Шевченкові поезії. Усіх порадував своїм натхненним співом місцевий аматорський народний хор ветеранів «Вересень життя» під орудою Андрія Камінського. На дуже високому мистецькому рівні він виконав «Реве та стогне Дніпр широкий…» і декілька народних пісень. Березанські поети Анатолій Семенець і Валентина Кириченко прочитали свої патріотичні вірші.
З великою увагою ми слухали виступ керівника виконавчої влади Баришівщини. Пан Микола не лише згадав про події минувшини, а й поєднав їх із сучасністю та пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб на березі річки Трубіж нарешті постав пам’ятник героям-козакам Вороньківської, Бориспільської та Баришівської сотень Армії УНР під командуванням Івана Черпака, які на початку лютого 1919 року ціною молодих життів на два дні зупинили наступ московського агресора на Київ. Цим вони повторили подвиг героїв Крут.
Від гостей слово тримали: капітан першого рангу Євген Лупаков − перший заступник Голови Спілки офіцерів України, народний депутат України другого скликання, відомий політик і громадський діяч, наставник майбутніх захисників Вітчизни, Володимир Осипчук − письменник, шевченкознавець та я − автор цього тексту. Промовці згадали маловідомі факти з біографії Тараса Шевченка, проаналізували деякі його поезії, підкреслили, що саме на Київщині він написав багато видатних творів, які назавжди ввійшли до золотого фонду української літератури.
Було вирішено започаткувати традицію: щороку на початку жовтня в Березані вшановувати Тараса Шевченка − нашого великого поета і геніального мислителя, автора «Розритої могили». Маємо надію, що подібні дійства з часом набудуть статусу обласного свята.

Анатолій Ковальчук,


голова Бориспільського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка
06.11.2015 р.